Уявіть, що ви прогулюєтесь по парку, дихаєте свіжим повітрям, засмагаєте під теплим літнім сонцем. Ідилія. І раптом величезна сиза хмара закриває сонячне світло, вітер стихає, птахи перестають цвірінькати… Дощ? Але ж за прогнозом сьогодні сонячно і без опадів! Ви піднімаєте голову і – Який жах! – бачите, як небом, закриваючи Сонце, повільно пливе величезний трьохсотметровий банан! Ви протираєте очі, щипаєте себе за руку, відчайдушно намагаєтесь прокинутися, але марно! Банан справжній…

Приблизно так міг би виглядати типовий день рядового техасця, якби проект зі створення гігантського геостаціонарного банана був реалізований.

Історія грандіозного арт-проекту

Геостаціонарний банан над Техасом – це нереалізований арт-об’єкт Сесара Саеса, канадського художника аргентинського походження. Він планував в серпні 2008 року запустити в небо над штатом Техас (США) трьохсотметровий дирижабль жовтого кольору у формі банана. Цей дирижабль, наповнений гелієм, повинен був дрейфувати небом над Техасом і прилеглих штатів на висоті 30-50 км. Орієнтовна вартість проекту могла становити 1 мільйон доларів.

Художник, відомий у Канаді своїми громадськими арт-об’єктами, планував створити дирижабль з бамбука, бальси (надзвичайно легкої деревини бальсового дерева), шкіри і синтетичного паперу.

«Я хочу привнести трохи гумору в небо Техасу», – сказав 38-річний Сесар Саес. – «Це художній маніфест і видовище. Мені подобається висвітлювати проблему правди або обману. Крім того, я люблю двозначність», – сказав художник, який народився в Аргентині.

Критика проекту і реакція громадськості

Проект, грандіозний за своїм розмахом і технічною складністю, викликав досить неоднозначну реакцію.

У Техасі реакція державних чиновників на політичні наслідки і наслідки для безпеки гігантського жовтого довгастого плода, який дрейфує над головою, була обережною. Представники губернатора і спікери палати представників не відповіли на питання, задані журналістами про проект. Але після довгого обговорення все ж було опубліковано заяву: «Якщо проект реалізується, швидше за все він сподобається людям. Але треба бути обережними, оскільки розміщення на орбіті жовтого банана може створити досить слизьку ситуацію».

«Очевидно, будуть історії про літаючі тарілки тощо. Це буде чудово, і я не думаю, що це порушує наш повітряний простір», – сказав Уоррен Чісум, член палати представників.

Чиновники Федерального управління цивільної авіації були захоплені зненацька, коли дізналися про космічний проєкт.

«Моя перша реакція – ви жартуєте? Мої рідні в Вашингтоні не повірили цьому», – сказав Роланд Хервіг, представник агентства в регіональному офісі на південному заході. Хоча Хервіг не був упевнений, з яким федеральним агентством слід консультуватися, він був упевнений, що комусь десь знадобиться підписати проект. – «Не можна просто повісити банан над Сполученими Штатами, не порадившись з агентствами та організаціями. Вони повинні були б координувати свої дії з космічним командуванням США або з ким-небудь ще».

Саес, однак, заявив, що його адвокати вважають, що висота, на якій буде парити банан, недоступна земній владі: «Космос там, як відкрите море, навіть більш вільний. Немає юрисдикції, немає прапорів».

«Проблема в тому, що стратосферні вітри понесуть банан з Техасу», – розповів Форрест Мімс, автор колонки «The Country Scientist» газети San Antonio Express-News. – «По-друге, на такій висоті ця штука буде не видна».

До того ж, щоб називатися «геостаціонарним» дирижабль повинен бути розміщений не на висоті 30-50 кілометрів, як планував Саес, а хоча б в тисячу разів вище. При цьому навіть у перспективних військових розробок дирижаблів їхня гранична висота становить 25 кілометрів.

Джерела фінансування

Оцінивши вартість проекту в 1 мільйон американських доларів, художник звернувся до канадського уряду за фінансуванням, і несподівано його питання знайшло позитивний відгук, адже Саес вже був відомий раніше своїми роботами.

«Немає сумнівів, що це серйозний мистецький проект», – сказала Донна Балкан, прес-секретар Національної організації мистецтв. – «Це витвір громадського мистецтва, але що робить цей проєкт незвичайним, так це те, що художник використовує небо як полотно, а не парк або кут вулиці».

За інформацією канадського порталу NRO художнику вдалося отримати від канадської влади 130 000 американських доларів. До того ж, п’яту частину від мільйонної вартості проекту вдалося зібрати з техасців.

Грандіозний фінал

Фінал у цій історії не менш грандіозний, ніж сама задумка проєкту.

Минали місяці за місяцями, але геостаціонарній банан в призначений час так і не піднявся в небо над Техасом. Новин з верфів так само не надходило, і люди почали поступово забувати про цю неймовірну історію.

Однак восени 2010 року Сесар Саес перевів у готівку гроші, отримані від пожертвувань і канадської влади, та й покинув країну. Зовсім. Назавжди.

І ми можемо лиш гадати, що це було – масштабна афера або арт-проєкт, що висвітлює проблему правди або обману, про який говорив художник.