Якщо по сусідству відбувається щось дивне, кому ви подзвоните?[1] Імовірно, поліції, адже ні привиди, ні мисливці за привидами не існують. Але це не заважає людям вірити в паранормальні явища.
За результатами опитування, проведеного у 2019 році, 45% американців вірять у привидів, а опитування, проведене у 2016 році, показало, британці вірять радше у привидів, ніж у Бога. Зараз, коли вийшла чергова частина культової франшизи про привидів і борців із ними, настав найкращий момент розібратися, чому ми все ж таки віримо у привидів?
За словами Річарда Вайзмана (Richard Wiseman), професора громадського розуміння психології в Університеті Хартфордшира (University of Hertfordshire), віра у паранормальне й у привидів зокрема зумовлена двома чинниками – особистим досвідом, адже багато людей стверджують, що мали паранормальний досвід після втрати близької людини, та вплив ЗМІ. У популярних медіа часто з’являлися фотографії «потойбічного», які легко пояснювалися подвійною експозицією, але такі привиди зникли з появою телефонів із камерою.
Обидва чинники користуються нашими психологічними рисами – деякі з яких є універсальними, а інші властиві лишень певним людям. Люди мають відкритий розум, в якому значну роль відіграє уява. Переживаючи втрату, люди сумують з близькими та уявляють світ, в якому немає болю та страждань, а близькі люди все ще поруч. Людський мозок шукає закономірності, але час від часу ми бачимо закономірності там, де їх немає.
Також віра у привидів тісно пов’язана з креативністю. За результатами дослідження, проведеного у 2013 році в Університеті Британської Колумбії (University of British Columbia) дослідники дійшли до висновку, що люди, схильні до антропоморфізації (схильність приписувати людські риси нелюдським об’єктам) також частіше вірять у привидів.
«Люди, які вірять у багато з цих речей, справді мають такий самий склад розуму», – зазначає Уайзман. – «Вони відкриті, креативні, мають досить високу здатність заглиблюватися в сюжети вистав, фільмів чи романі, знаходити закономірності».
Однак на цю вроджену креативність можна вплинути. Дослідження, проведене в 1990-х роках психологом доктором Джеймсом Хоураном (Dr James Houran), показало, що люди з більшою вірогідністю повірять у паранормальні явища, якщо вони були «підготовлені». Це психологічний термін, який означає, що введення певного стимулу впливає на наступний стимул так само, як наприклад, приправи змінюють смак м’яса.
Дослідний розбив учасників на дві групи та повів на екскурсію до занедбаного кінотеатру. Першій групі він провів архітектурний тур, і учасники не відчули нічого паранормального. А от другій групі Хоуран сказав, що ця будівля населена привидами, і деякі з учасників почали відчувати потойбічну присутність. Неоднозначність та навіювання підказують мозку, як сприймати ситуацію та повідомляти про свої відчуття. Так звані маги та екстрасенси увесь час користуються подібними прийомами.
Неймовірна сила людської віри, її здатність надавати форми та кольору реальності часто може спонукати людей вірити в дурниці (як-от привиди) і зловісні речі (як-от теорії змови).
Якщо подивитися на такі визначні досягнення людства, як висадку людей на Місяці або розробку вакцини від COVID, людині треба повірити у те, що людство може зробити майже неможливі речі. Здатність вірити у неможливе дозволяє людині робити дивовижні речі, і час від часу привиди збивають нас зі шляху. Але одне не може існувати без іншого – це та ціна, яку людство платить за дивовижні речі.
Джерело: sciencefocus.com
Переклад: Kurai, спеціально для телеграм-каналу “Наукпоп українською”
[1] Рядок із пісні Ghostbusters у виконанні Рея Паркера-молодшого, яка є головною темою фільму “Мисливці за привидами” (1984).
