Якщо на вулиці провести невеличке опитування перехожих на вулиці, задавши один-єдине питання «Скільки днів у лютому?», Переважна кількість опитуваних не замислюючись відповість, що двадцять вісім. Деякі задумаються і дадуть відповідь, що іноді – двадцять дев’ять. Таке «іноді» трапляється один раз в чотири роки, а ці «особливі» роки звуться високосними.
Легке питання, скажете ви? Так, легке, але підступне. Адже майже ніхто не знає, що один раз люди на планеті прокинулися вранці 30 лютого.
Про це ми і розповімо докладніше.
Війна календарів
Це відбулось у 1699 році в Шведському королівстві, яке в той час входила Фінляндія. Місцева влада вирішила перейти від юліанського літочислення до григоріанського. Щоб компенсувати різницю між календарями в одинадцять днів, шведи не стали зрушувати дні і протягом року виконати перехід, а вирішили пропускати високосні роки протягом наступних сорока років, тим самим плавно і непомітно перейти до григоріанського календаря. Тобто відповідно до такої схеми після кожного 28 лютого повинно йти 1 березня, тобто кожні 4 роки королівство наближалося б на один день до григоріанського календаря.
Далі – цікавіше. Мабуть. Таким чином 1700 рік для королівства не був високосним. Для всього світу високосний, а для Швеції – ні. Але в якийсь момент система дала збій, і 1704 і 1708 роки чомусь в королівстві вважалися високосним.
І знову – цікавий момент. І знову – мабуть. Через цей «збій системи» сталося так, що протягом одинадцяти років шведське літочислення на один день випереджало юліанський календар і на десять днів відставав від григоріанського календаря.
Карл XII, будучи в 1712 році королем Швеції, вирішив повернути все назад і відмовився від реформи календаря. Для цього до лютого додали не один день, а два. Так, ви не помилилися! У Швеції в лютому 1712 року був 30 днів.
Час минав, і Швеція, як і все прогресивне людство, все ж таки зважилася (знову!) перейти до григоріанського календаря. Тому в 1753 році після 17 лютого настало 1 березня.
Неіснуючі дати
Іноді засоби масової інформації в гонитві за сенсацією пишуть, що не тільки в Швеції були тридцяті лютого. СРСР в 1929 році пропонувало ввести радянський революційний календар – місяць складався б з 30 днів і шести тижнів по 5 днів. Решту 5 або 6 днів збиралися назвати «безмесячнимі канікулами», які не належали б ні до жодного місяця і ні до жодного тижня, але мали б власні імена:
– День Леніна, який ішов би після 30 січня та перед 1 лютого (в деяких джерелах пишуть, що після 22 січня);
– Дні праці, 2 дня, які слідували б після 30 квітня;
– Індустріальні дні, 2 дні, які йшли б після 7 листопада;
– у високосні роки – додатковий високосний день; ішов би після 30 лютого.
Проект такого календаря був відхилений, але, якби його затвердили, вийшло б так, що в Радянському Союзі в 1930 і 1931 роках існували б тридцяті лютого.
Побачимося тридцятого Леніна
У 1939 році Союз войовничих безбожників (добровільна громадська організація в СРСР, що існувала з 1925 по 1947 рік; ставила собі за мету ідейну боротьбу з релігією в усіх її проявах) запропонував перейменувати місяці року. Пропонувалися такі назви:
- січень – місяць Леніна;
- лютий – місяць Маркса;
- березень – місяць революції;
- квітень – місяць Свердлова;
- травень – місяць травень;
- червень – місяць Радянської конституції;
- липень – місяць жнив;
- серпень – місяць світу;
- вересень – місяць Комінтерну;
- жовтень – місяць Енгельса;
- листопад – місяць великої революції;
- грудень – місяць Сталіна.
Але це вже зовсім інша історія …
